До переліку публікацій

Шепель І.В.
Клименко О.П.

• зростання площ еродованих земель;
  
• зменшення вмісту гумусу в грунті;
  
• погіршення фізичних та фізико-механічних властивостей грунтів і в т.ч. підкислення грунтів та їх ущільнення.
  

До 1990 р. інтенсивність деградаційних процесів у значній мірі послаблювались за рахунок хімізації та меліорації земель, збільшення обсягів використання органічних добрив, вапнування грунтів та інших заходів для підвищення їх родючості.

Науково-обгрунтована потреба в мінеральних добривах в Україні складає 8,55 млн. тонн діючої речовини при одночасному внесенні 280-300 млн.тонн органічних добрив. При такій кількості використаних мінеральних та органічних добрив можна забезпечити бездефіцитний баланс поживних речовин у грунті, запобігти зростанню втрат гумусу і розвитку процесів деградації грунтів [3].

Обсяги виробництва і необхідного споживання мінеральних добрив в Україні на період до 2005 року (в тис.тонн діючої речовини) наведені у таблиці 1. На жаль вносилось добрив у 10-12 раз менше від потреб. На загальні обсяги споживання фосфорних добрив і їх внесеня впливало збільшення закупівельних цін в 2,6 – 3,1 рази та зменшення питомої ваги сільськогосподарських угідь, на яких вносились мінеральні добрива.

На виробництво фосфатвмісних мінеральних добрив використовується 80-90% видобутих фосфатних руд. Світовий видобуток фосфатної сировини (ФС) корелюється з чисельністю населення Землі. За останні 25 років світове виробництво фосфатів склало 3,3 млрд.тонн, в окремі десятиліття зростання виробництва нерівномірне. В наш час потреби у фосфатах складають 43 млн.т Р2О5, передбачається середнє щорічне збільшення потреб на 2,5%, що призведе до споживання в 2050р. 100 млн.т Р2О5 (320 млн.т ФС). Чисельність населення Землі відповідно збільшиться з 6 млрд. до 10 млрд. жителів.

Світові запаси фосфатних руд оцінюються в 63 млрд.т Р2О5 і виявлені більш ніж в 60 країнах, з них 80% зконцентровані в Марокко, США, Китаї , Росії та Казахстані [1].

Вказані в таблиці 2 запаси оцінені на суші, окрім того на шельфах морів і океанів оцінені поклади фосфатних порід у кількості 7271 млн. т Р2О5, деякі родовища морських фосфоритів підготовлюються до освоєння.

Структура собівартості ФС середньозваженої якості головних зарубіжних продуцентів та прогноз собівартості показані в табл.3.

За прогнозами спеціалістів [1], достовірних розвіданих запасів фосфатних руд буде достатньо для задоволення прогресивного збільшення споживання ФС протягом 100-150 років. Загальні відомі запаси фосфатних руд забезпечать розширене виробництво мінеральних добрив та інших хімічних продуктів на 300-400 років.

В Україні є майже всі геолого-промислові типи фосфатних руд. Балансові запаси враховані по Новополтавському родовищі апатит-рідкіснометалевих руд в карбонатитах, Стремирогодському, Федорівському та Торчинському родовищах апатит-ільменітових руд в габро-анортозитах на Коростенському плутоні та на чотирьох родовищах фосфоритів. Відомості про розвідані запаси фосфатних руд України подані в табл.5.

За геолого-економічною оцінкою найперспективнішими для освоєння є комплексні апатитові руди габро-анортозитової формації Коростенського плутону (Федорівське, Стремигородське та інші), формації ультраосновних лужних порід та карбонатитів (Новополтавське). Для цих родовищ за вмістом корисних компонентів є аналогічні родовища, що експлуатуються в Росії, ПАР, Норвегії. Апатитові концентрати відзначаються високим вмістом Р2О5, екологічною чистотою, придатні для переробки на діючих хімічних заводах України без внесення суттєвих змін в технологічний регламент виробництва (без реконструкції).

В Україні є значні перспективи збільшень промислових запасів комплексних апатитових руд: габро-анортозитового геолого-промислового типу – на Коростенському і Новомиргородському плутонах; формації УЛК – в Приазов¢ї та на Поділлі.

Фосфоритові руди зернистого геолого-промислового типу поширені в багатьох регіонах України, мають великі ресурси Р2О5. На жаль, вміст фосфору в рудах незначний і великі витрати на видобуток та отримання фосфоритових концентратів для їх переробки на хімічні добрива перевищують рівень світових цін на добрива. Але, завдячуючи високій розчинності фосфору в цих рудах, присутності супутніх компонентів живлення рослин (кальцій, магній, розчинні форми кремнезему) та мікроелементів, ці руди придатні для використання в якості місцевих добрив та меліорантів грунтів.

Родовища жовнових фосфоритів України характеризуються незначними запасами і вмістом 12-19% Р2О5 в жовнах, що трохи менше за вимоги стандарту до фосфоритової муки. Агрохімічні дослідження та економічні розрахунки показують доцільність освоєння оцінених запасів жовнових фосфоритів Ратнівського, Жванського, Карпівського, Осиківського і Кролевецького (Розльотського) родовищ.

Унікальними за вмістом Р2О5 (30-36%) та за розмірами (до 0,5 м) є конкреції фосфоритів Наддністрянщини, які в первинному заляганні спостерігаються в аргілітах чорносланцьової формації венду (калюські шари), а в перевідкладеному заляганні – в сеноманських відкладах змішаних фосфоритових руд.

В Україні є підготовлена до промислового освоєння фосфатна сировина і є реальні перспективи її розширення.

1. Ангелов А.И., Левин Б.В., Классен П.В. Мировое производство и потребление фосфатного сырья. Горный журнал. 2003. № 4-5
2. Брагин Ю.Н. Зернистые фосфориты Украины. Симферополь. 2000.
3. Використання нетрадиційних сировинних ресурсів у сільському господарстві. Збірник наукових статей і доповідей. Редактор Шевчук М.Й. Луцьк. 1997.
4. Державний баланс запасів корисних копалин України. Фосфорит. Випуск 95, Київ.2006 р.
5. Державний баланс запасів корисних копалин України. Апатит. Випуск 4, Київ.2006 р.
6. Металіді В.С., Шепель І.В. Сировинна база фосфатів України. Стан та перспективи розвитку. Мінеральні ресурси України. 1997. № 4.
7. Минеральые ресурсы России и других стран СНГ. Фосфорные руды стр. 263-269.
8. Савинский М.Э. Перспективы развития внутреннего рынка минеральных удобрений. Химия и рынок. 2002. № 2-3
9. Соколов А.С., Фролов А.А., Белов С.В. Закономерности размещения и особенности генезиса фосфатных руд. Геология рудных месторождений. 2001. том 43, с. 169-180.
10. Тези науково-практичної конференції "Проблеми і перспективи діяльності гірничо-хімічних підприємств Західного регіону України. Нові види міндобрив та нові виробництва". Хімічна промисловість України. 1998. № 1 стор. 1-37.